Михайло Ткач – Знак біди: Вірш

У кожного страждання одна ознака,
Біда єдиним болем падає у сни.
У всіх дітей планети сльоза однака,
Одинаково на світі плачуть всі вони.
Летить понад віками стріла смертельна,
У пам’яті карбує знак біди і зла,
Влучає в серце птаха стріла пекельна,
В колиску немовляти падає стріла.
Кричить тривога сльозою втрати,
Стискає горло, наче петля.
Дитя заплаче – заплаче мати,
Мати заплаче – заридає земля!
Давно в червону книгу вписавши птаху,
Коли ж ми Україну впишемо туди?
Одвіку нашу матір ведуть на плаху,
Хрестом стоїть над нею чорний знак біди.
Чатує чорний ворон на білі кості,
Жар-птиця не дарує золоте перо.
В чорнобильському чані кипить у злості
Імперської сваволі атомне ядро.