Хоч не споріднював їх табель:
Були патриції й плебеї,
Для всіх лунало з Іудеї:
«Де брат твій Авель?!.»
Лиш гуртик слів, лиш кілька крапель,
Проте цілющої ідеї,
Бентежили і фарисеїв:
«Де брат твій Авель?!.»
На вістрі списа, лезі шабель
Свій стяг не ствердили в Мойсеї,
Бо ж заперечення — в єлеї:
«Де брат твій Авель?!.»
Доносив, мов незримий кабель,
Крізь варварство у апогеї
Нам голос кобзарів-орфеїв:
«Де брат твій Авель?»
Ці ж хамства прОяви й проЯви,
На ошуканство привілеї!
Та краще вже Четьї-Мінеї!
Де брат твій Авель?!.
Катюга-філер ради слави
Вкраїні влаштував Помпеї…
Все ж поспитаймо б партлакеїв:
«Де ж брат твій Авель?!.»
