Мені, тоді ще новачку
У райських кущах беззаконня,
Казав один бандит: — По конях!
Одначе тям, що на гачку…
Відтак подибав я з печери
На божий світ і посміхнувсь:
«Зарахували в піонери,
Мабуть, сподобався комусь.
Якби ж то міг кудись ускач
Чкурнути з табору опіки!
А дзуськи! Скрізь — жандармські пики…
Але ж затям і ти, стукач,
Що Слово на гачок — начхало!
Воно — з повітрям навкруги.
Порве й жовтневі ланцюги,
Як царські в лютому порвало!»
