Ішло долиною заспіване дівча —
В обіймах вітру, як в лабетах долі.
Крилатий кінь на дальнім видноколі
Рожевомрійно так пронісся, так промчав.
І враз заклякла, вмовкла пісня голосна,
Душа вогнем пекучим запалала,
Для неї спокою — на все життя — не стало:
Своїх пісень їй заболіла далина.
