Микола Дмитренко – Каштанів рудий перецвіт не гуде: Вірш

Каштанів рудий перецвіт не гуде,
П’янке білопіння акацій скрипкує,
Бузок позирає: закохані де?
На травах пахучих любов порядкує.

Качається кінь, оболонь у пуху —
Сонцеві кульбабки цвітуть, одцвітають.
Серпанок тремтить. Гомонить на слуху
Симфонія травня, що в літо злітає.

Підноситься дух, у полоні душа,
Чуттів розмаїття дзвінких і шаленних.
А мрія-голубка в політ вируша:
Чекаю, приїдеш, кохана, до мене.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Дмитренко – Каштанів рудий перецвіт не гуде":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Дмитренко – Каштанів рудий перецвіт не гуде: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.