Микола Дмитренко – Люблю твій усміх загадковий: Вірш

Люблю твій усміх загадковий,
Ясних очей щасливий блиск.
І руки, складені в підкову,
І стан — лежачий обеліск.

Люблю твій голос пошепковий,
Палкі фантазії слова,
Коли стискається підкова,
І обеліск той ожива.

Люблю гармонію ритмічну.
І наші рухи — жвава ртуть,—
Що творять музику космічну,
Її довіку не забуть!

Люблю твій сон — принишклу втіху,
Обличчя янгола в вікні,
Розгадку усміху й півгріху
Подарувала ти мені…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Дмитренко – Люблю твій усміх загадковий":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Микола Дмитренко – Люблю твій усміх загадковий: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.