Микола Дмитренко – Мікровірші: Вірш

В ріку життя усі ми ставим вершу.
А рибка золота — лише одна…

1988

* * *

Люблю калину і тополю,
Тернисту України долю.
О часе-птахо, лиш не склюнь…

1986

* * *

Втомила душу чужина,
Що в Україні поселилась…

1986

* * *

Я падав донизу — у небо бездонне.
І тенькнуло серце об чистий кришталь.

1985

* * *

Десь на дні колодязя
Помирає день…

1985

* * *

Упала волосина. Вже її
Ніколи і нічим не причесати.

1990

* * *

У білім траурі стояла наречена,
У чорнім траурі — жених.

1978

* * *

Не молю для себе раю на тім світі,
На цім світі раю для людей молю!

1990

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Дмитренко – Мікровірші":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Дмитренко – Мікровірші: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.