Вірші класиків > Микола Дмитренко: Вірші > Микола Дмитренко – Мовчання грізне Карадагу

Микола Дмитренко – Мовчання грізне Карадагу: Вірш

Мовчання грізне Карадагу,
Глухе стогнання поміж скель
У серці викличуть відвагу
Лишити сонний Коктебель
І йти у гори — вище й вище,
Застиглу пащу де вулкан
Тримає у німотній тиші,
Мов чисте небо — ураган;
Щоб море пінилось у прірві,
Вітрильник цяткою здававсь…
В свою стежину щоб повірив
І до вершин крилато рвавсь!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Микола Дмитренко
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Дмитренко – Мовчання грізне Карадагу":

Читати схожі вірші:

  1. Микола Дмитренко – На вибори, на перебірки
  2. Микола Дмитренко – Не нарікай, що в праці день при дні
  3. Микола Дмитренко – Небо Голландії сіре-сіре
  4. Микола Дмитренко – Синівська молитва
  5. Микола Дмитренко – За дорогами – тривоги
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Микола Дмитренко – Мовчання грізне Карадагу: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.