Носити маски на обличчі
І озиратись навсібіч:
Здається, завжди тебе кличуть,
То ж усміхнися цій юрбі.
Та усмішка гірка й привітна,
Крива й солона, осяйна,
Тужлива, зимна, вперта, літня,
Щемка, солодка, навісна.
Відсутня усмішка мумійна —
Тобі не личить мертвота.
З’являється і благодійна
Єлеєм слова на устах.
Носити маски на обличчі…
Нести свій хрест (а чи — хрести?)
І знати, що тебе покличуть
Любові вогник розвести.
