Сиділи ми над тихою рікою,
А погляди летіли в далину.
З тобою, мила, ми удвох з тобою
Плекаємо в серцях любов одну.
Кохання наше світле і пречисте
У серці крізь усе життя пройде,
Воно у нас святе, не волочисте,
Мов дзвін душі, у вічності гуде.
Кохання — то безсмертя ніжний трепет,
Жагуча вічність, втілена у мить.
Не можу, мила, й хвилі жить без тебе,
І ти без мене теж не можеш жить.
Кохання наше гідне сонця й неба,
Його у ніжну пісню переллю:
Нехай співають люди поміж себе:
“Люблю тебе, люблю тебе, люблю”.
…Сиділи ми над бистрою рікою,
А погляди зоріли в глибину.
З тобою, мила, ми удвох з тобою
Сплекали долю на обох одну.
