Микола Дмитренко – Рушники: Вірш

На рушниках матусі — солов’ї,
Жар-птиці, дивоквіти й колоски,
Калини rрона і… літа її
Та батькові — два сизих голубки.

Радіє промінь. Барвиться земне.
І сонях погляд догори кида.
Портрет батьків у рушнику. Мене
торкнулась барва чорна, молода.

О рушники! О руки матерів!
О світлі думи і надії ранні!..
Мене рушник ясним теплом зігрів.
Піду на рушнику і в путь останню.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Дмитренко – Рушники":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Дмитренко – Рушники: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.