Співала молодь в сині вечори,
Кричали в дуплах постарілі сови.
І голови схиляли явори,
Вкладаючи в листочок кожний слово.
І квапились попадати зірки
В твоїх очей сіяючі озерця,
І гупало у тишу моє серце,
Мов по ковалду в кузні молотки.
Я не мовчав, затиснувши уста,
І не кричав, розкривши їх раптово, —
Під молотками серця викувалось слово
І вийшло гартуватися в життя.
