Молюся Вам, єдиний Боже, — Мамо,
Молитва ця і радісна, й сумна
В моїй душі, немов у Божім храмі,
Вночі і вдень із ніжністю луна.
Молюся Вам і кланяюся в ноги,
Схиляю до землі своє чоло
За Ваші всі чекання і тривоги,
Благословіння, віру і тепло.
Матусю люба, хай моя молитва
Любов’ю втішить серце хоч на мить,
Нехай його гаряча в грудях битва
Не ллє сльози і болем не щемить.
Молюся Вам за пісню колискову,
За ласку, карий погляд і терпець,
За усмішку Богині сонейкову,
Й за те, що я молюсь, молюсь тепер…
О Мамо-ненько, цвіте яблуневий,
Не збитий громом долі і весни,
Я Вам готовий прихилити небо,
Щасливі й світлі насилати сни.
Та Ви мені шепочете: “Спасибі,
Онукам, сину, небо прихиляй,
А щире материнське диво-сниво
Не переводь на щастя, не збавляй.
Бо сни мої — одвічна туга й мука,
Турбота про дітей, про родовід,
Щоб мали ви любов і щоб розлука
Не засліпила серце вам і світ”.
Молюся Вашій мудрості, Матусю,
Ясного слова чистій простоті,
До нього я душею притулюся —
До скарбу найдорожчого в житті.
Бо в нім — любов і дім, і подзвін жита,
Криниця пам’яті і віри джерело,
Бо в нім — моєї совісті молитва,
Ріка моя, і човен, і весло…
Молюся Вам, єдиний Боже, — Мамо.
Молюся, та нічого не молю:
Ні харчу, срібла-злата, ані краму…
Живіть лишень! Благаю і велю.
Молюся Вам, єдиний Боже, — Мамо…
Амінь.
