Микола Дмитренко – Відлітають в ірій ластівки: Вірш

Відлітають в ірій ластівки,
Тужно проспівавши на дротах,
Взявши вересень собі в провідники,
Залишивши пісню у хатах.

І її співають матері,
Щоб мале заснуло дитинча,
Коли злине зірка на поріг
І розсиплеться на тисячу зірчат…

Відлітають в ірій ластівки,
Пролітаючи над стишеним селом.
Я прощаюсь помахом руки,

А вони — мовчанням і крилом…
Відлітають в ірій ластівки —
В мене до зірок ясних чоло…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Дмитренко – Відлітають в ірій ластівки":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Дмитренко – Відлітають в ірій ластівки: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.