(Moment muzical)
В шатах ночі тіні білі
Освіт зоряний наділи,
Мріють, мліють на прогалах,
На високих п’єдесталах.
Тут, і там, і скрізь навколо
Сяють перса, руки, чола…
Весь в обіймах теплих ночі,
Поміж них каскад рокоче.
Зорить зір невтомна зграя –
Фея ночі налітає.
І, зачувши феї крила,
Стрепенулись тіні білі,
Линуть мовчки з п’єдесталів
І несуться в темні далі.
З-над полявин, над каскадом,
Сходять тіні ряд за рядом.
І летять під темні шати
На розмову, на пораду.
І летять, несуться тіні
В суто зорянім промінні,
Линуть срібні їх отари –
Всі до купи, всі до пари –
Льотом тихим, льотом білим,
Руки в руки, тіло з тілом.
Залунали, темні, всюди:
Там зітхають білі груди,
Там в обіймах темних ночі
Хтось цілує, хтось шепоче,
Там ламають руки білі,
Там цілують, там замліли…
Від діброви до діброви –
Рокіт, ласка, сміх, розмова…
Досвіт зорі розгортає,
Фея ночі відлітає.
І, рознявши білі руки,
Без прощання і без муки,
Тіні білі, тіні млілі
Знов до парку підлетіли,
Піднялись і знову стали
На високі п’єдестали.
Будуть завтра, як і вчора,
Знов холодні їхні чола,
І не рушить, (і) не збуде
Гострий ранок білі груди.
А таємную мережку,
Що накинули на стежку
Перевеслом ноги босі,
До схід сонця змиють роси…
