Микола Філянський – Подорожнiй: Вірш

– Хто ти, звiдкiль, чого шукаєш,
Чи звеш, чи ждеш, чи так блукаєш?
– Не зву, не жду я, не блукаю,
Я подорiжжя дальнє маю.
– Яка ж далекая мета
Ще молодi твої лiта
І погляд ясний заманила?
– Мене несуть таємнi крила,
Весiннiх лiт менi не жаль,
Туманить серце ясна даль…
– Чого ж ти взяв собi, небого,
Скажи ж, в далекую дорогу?
– Я пiснi взяв непевний рай,
Що мати рiдная спiвала,
Та в зорях ночi неба край,
Що над колискою стояло…
– А хто там темною добою
Слiдкує, стежить за тобою,
Хто насипа рожевий квiт,
Де нiг твоїх зостався слiд?
– То божевiльний… Вiн один
Про день останнiй мiй розкаже
І перехрестя перев’яже
Живим вiнком чужих долин.