В.Л.Б.
Саджаю з думкою на згад
Я яворiв високих ряд;
Нехай мене в далекi днi
Згадають рiднiї мої,
Нехай вiтає гомiн їх
Пiд тiнню яворiв моїх.
Мене не радив сонний шум
Пiд ряд нiмих вечiрнiх дум,
І ясний час нiмих ночей
Не розважав моїх очей…
Нехай вони розважать їх
Пiд тiнню яворiв моїх…
Я на зорi весiннiх лiт
Не пив роси з вечiрнiх квiт,
За щастям гнатись пiзно став
І муки щастя не зазнав –
Нехай вони зазнають їх
Пiд тiнню яворiв моїх…
І в час, як зiйдуться вони
Пiд сонцем рiдної весни,
Й заллється гай пiснями їх,
Веселих, ясних, молодих,
І стане щастям їх лунать –
Я буду… Буду тут лежать
І буду слухать голос їх
Пiд тiнню яворiв моїх…
