Як загориться-закипить
Червоним гартом сонний гай,
Пiди пiд лоно вiт сумних
І тихим серцем нагадай
І пiсню ту, що пролунала,
І ту струну, що не дограла,
І муки дум, якi ти знав,
І час, i мить, як ти ридав.
І стане свiт надземних шат
Лани засохлi застилать
Убрусом сонно-золотим –
Ти небесам вклонись нiмим:
За те, що погляд твiй манили,
За те, що серце отруїли,
Що занесли його не раз
Туди, де ждав нас iнший час.
І вгасне свiт в вечiрнiй млi –
Ти уклонись сирiй землi:
За днi, за ночi, що минули,
За думи, що навiк заснули,
За чари, що не встиг допить,
За сни, що бiльш не розбудить…
- Наступний вірш → Микола Філянський – Подорожнiй
- Попередній вірш → Микола Філянський – Саджаю з думкою на згад
(Оцінок ще немає)