Битими шляхами, побитими
…буряк рясно поле вкрив…
рипіли вози, гарби —
йшли: час вів.
Співали пісні голосно,
а на розі висвистував димар.
Далечінь вабила, вигравала
(кольорами: фортеці),
а позаду обізветься
пітьма.
Та невже то, братці, нема далі шляху?
Та невже то завше золотеє поле?
Ой ти моя чорнобрива воле!
Тільки далі шукати тебе…
Тільки далі!
…І в душі захлюпочеться дзвін.
…Молотки! Молотки!.
…Далі. Далі!.
