Греби, весляре, на верхів’я!
Король-весляре, на верхів’я!
В люстерці гроз,
в люстерці снів,
в люстерці гроз безмежних.
Король-весляре, гей, блисни
в люстерці гроз безмежних.
Ой, покотись надхмарним покотом,
що буйний грім.
Загогочи скаженим рокотом,
що буйний грім.
Та закувала чуйна хмара
й заплакали дощі,
пішли отари
— попливли,
а потім сипалась вода.
Невже вгамує перший шквал
шалений подих бій-вітрів,
коли тендітна пані-тиша
за ними йде?
Греби ж, весляре, вище, вище.
І з тріском бунт! і з тріском стріл!?
І знову зорі — в метеори.
- Наступний вірш → Микола Хвильовий – Молотки
- Попередній вірш → Микола Хвильовий – На позиції
(Оцінок ще немає)