Підвівся день. Уперся в небо.
Зітхнув так сонячно на світ,
Пролляв червоною фарбою
На сірий тоскний краєвид.
Чи кров’ю, може? Може, кров’ю?
Але життя горить віки
І пізнається у грозі…
По діамантовій росі
Йде чоловік.
- Наступний вірш → Микола Хвильовий – Не шкодуй, моя мила мати
- Попередній вірш → Микола Хвильовий – Подивись на крицю
(Оцінок ще немає)