Співає тиша десь,
квітніє у просторах,
у мертвій шахті я —
затоплена вона,
а потім дзвін-удар,
і от гудуть мотори —
то по Вкраїні йде
електрики весна.
А потім знову кокс,
і рейки, й вагонетки,
вузькоколійки дух
(як у Карпатах сніг).
А на світанку хрест,
розіп’ятий на нетрі,
і за горбами смерть,
й осіннії пісні.
. . . . . . . . . .
Невже було це так?
А може, то примара?
Не знаю! Не скажу!
І пахне бур’янами,
а може, й чебрецем…
а по ярках — огні!
…огні…
…огні….
