Стовп… Стовпи…
Кабель переплітається над землею.
Переплітається.
Шлях,
Брук,
Гук.
Ідемо і шукаємо щастя
Голубиного,
Навіть місяць блідолиций
Зернить…
Стрункіш прискореним кроком —
Оком!
М’язи накрийте,
Легені в міх!
Тріщить під силою громовиці
Старий дуб…
Стовп!
І кривавими солдатськими багнетами
Розпанахало нетрі.
- Наступний вірш → Катерина Бабкіна – Дивися – стелеться перший лід
- Попередній вірш → Микола Хвильовий – Та невже ніколи не забуду
(Оцінок ще немає)