Той осколок, той клятий осколок,
В той далекий, далекий четвер,
Прилетів о дванадцятій сорок,
Як горіти почав БеТееР.
Думав я, пролетить той осколок,
Стороною якось обмине,
Але він, той проклятий осколок,
Не минув, і то тільки мене.
Не минув, а, мов тисяча голок,
Вп’явся раптом у серце моє
І з тих пір насторожений морок
Часом спати мені не дає.
Я б не кляв, я б не кляв той осколок
І не бачив би в ньому біди,
Але він о дванадцятій сорок
Став щоразу просити води.
- Наступний вірш → Микола Коломієць – Афганські зірниці
- Попередній вірш → Микола Коломієць – Ой, пане голово
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші