Валерію Лобову — кавалеру двох орденів Червоної Зірки, виконавцю “афганських” пісень.
Все більше нас лежить, все більше нас лежить
В холодних та сумних стаціонарах,
Все більше пам’ять незагоєна болить,
Все більше струни рвуться на гітарах.
Нам навіть небо, навіть небо голубе
Старається життя укоротити.
За те, що ми себе, за те, що ми себе
Дали тоді так тяжко обдурити.
Все більше могил по всьому еСеНДе
З червоними зірками на кашкетах.
Ми не потрібні більше вже ніде
Тим, що сидять у теплих кабінетах.
Тому, що серед гір ім’ям своїх святих
Афганські матері в молитвах нас прокляли.
Ми відбуваєм гріх за себе і за тих,
За тих, що нас на ту війну послали.
