Перелопатив роками
Нас невблаганний час.
Посеред неба зірками
Перегоріло нас,
Але і досі ночами
Палахкотить броня,
Але висить понад нами
Ще й дотепер щодня,
Наче розтерзане лихо,
І Кандагар, і Хост…
Постійте. Постійте тихо —
Шепоче щось третій тост.
Серед життєвого шалу
Гуркіт затих війни,
Стерлися ноги з металу,
Стерлися ордени,
Зарубцювали шрами
Ліки і каяття,
Та залишилися з нами,
Певно, на все життя,
Наче розтерзане лихо,
І Кандагар, і Хост…
Постійте. Постійте тихо —
Шепоче щось третій тост.
- Наступний вірш → Микола Коломієць – Три тисячі двісті
- Попередній вірш → Микола Коломієць – О дванадцятій сорок
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші