Микола Костомаров: Вірші

Микола Костомаров увійшов в історію українського письменства як прозаїк і поет, драматург і історик, публіцист і фольклорист. Його літературний спадок налічує десятки томів поезії, оповідань, повістей, науково-публіцистичних статей. Всі твори митця пронизані ідеєю народності, він надавав величезного значення просвіті українського народу, формуванню національної свідомості, возвеличував прагнення до свободи.

Як поет-романтик, Костомаров заявив про себе віршованою збіркою «Украинские баллады» (1839 р.) та «Вітка» (1840 р). Для його поетичних творів характерні широка проблематика і різноманітність жанрових форм: вірші-балади, які написані на основі вірувань та звичаїв українців, легенд та історичних переказів.

У громадянській ліриці звучать мотиви боротьби з деспотизмом «Давнина», «На добраніч», поетизація козацької слави рідної землі «Співець Митуса», історична поезія часто перегукується з проблемами тогочасної дійсності.

Митець першим в українській літературі впровадив п’ятистопний ямб, елегійний дистих, гекзаметр. Для його віршів характерні багато ритмомелодики, регулярна строфіка відсутня, коломийковий вірш чергується із розмовним віршем. Особливостями громадянської поезії є риторичні запитання, ораторська інтонація.