В огороді березонька баркан оповила;
Чом до мене ти не ходиш, моя Галю мила?
В огороді березонька крій коляки в’ється;
Чом зо мною дівчинонька ніяк не зійдеться?
Ой березка зелененька, а тин непогожий;
Жалкувалась вразька дівка, що я нехороший.
Ой березка зелененька, та трошки кудлата;
Одчинялась у моєї дівчиноньки хата.
Ой без тину ту березку всі топтати стануть;
А без мене тебе, серце, жаліть перестануть.
Ой, не можна березоньці крій тину не витись;
Ні до кого без милого дівці притулитись!
- Наступний вірш → Микола Костомаров – Панікадильце
- Попередній вірш → Микола Костомаров – Нічна розмова
(Оцінок ще немає)