Микола Костомаров – Голубка: Вірш

Вилітала голубонька
Із гаю густого;
Сумувала, нарікала
На свого милого.

Не нарікай, не журися,
Голубонько біла,
Що з тобою лиха доля
Його розлучила.

Не нарікай, не журися,
Голубочко сиза;
Розтяла йому головку
Панська стрілка хижа.

Не нарікай, не журися,
Голубочко хвора;
Не вернеться в біле тіло
Крівця його скора.

Не нарікай, не журися,
Голубко вірненька;
Вже немає миленького:
Зосталась миленька.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Костомаров – Голубка":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Костомаров – Голубка: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.