У густому гаю, на березоньці,
Звила гніздечко голубонька-горлиця,
Із маленькими дитятками,
З сивенькими глуб’ятками.
Стала вона ранком діти годувати;
Став вітер березу колихати;
Став рябець-злюка налітати:
— Ой не бий мене, рябцю-лебедику!
Зостаються в мене малії діточки,
Г олуб’яточки-сиріточки.—
Не послухав рябець голубочки-горлиці:
Задавив її, сивенькую.
Зосталися малії діточки,
Голуб’яточки-сиріточки.
Ой тяжко сироті на світі пробувати!
Нікому вірної порадоньки дати!
- Наступний вірш → Микола Костомаров – Кульбаба
- Попередній вірш → Микола Костомаров – Місяць
(Оцінок ще немає)