По небу блакитному
Хмарочка плине;
Спитай її, брате,
Куди вона плине?
Чи так собі вільно
По небу гуляє,
Чи хмарочку-пару,
Невдаха, шукає.
Все небо синіє;
Одна тільки хмарка,
Мала, невеличка,
Одна собі плавле;
Не вспієш десятка
Уряд налічити —
Вже хмарки немає.
Була в мене думка.
Як хмарка по небу,
Снувалась, тулялась.
Чи чого шукала,
Чи так для утіхи
Снувалась, тулялась?
Не знаю. Забув! —
Її вже немає.
- Наступний вірш → Микола Костомаров – Весна й зима
- Попередній вірш → Микола Костомаров – Дівчина
(Оцінок ще немає)