Микола Костомаров – Ой ти, рожо червоненька: Вірш

(З чеського)

Ой ти, рожо червоненька,
Зацвіла собі раненько:
Зацвіла та, бідна, змерзла,
Як ізмерзла – поблідніла,
Поблідніла, та й змарніла,
А змарніла, та й зав’яла,
А зав’яла, та й упала!..
Сиділа я довгесенько, до півнів сиділа;
Всі трісочки, всі стругалки за ніч попалила!
Усе миленького ждала;
Усе ждала й задрімала…
От мені, небозі, й сниться:
Наче з правої рученьки,
Наче з пальця мізинного
Покотився золотий мій обідець,
Загубився дорогий мій камінець.
Ой довго-довгесенько камінця іскала:
І камінця не достала, і милого не діждала!..

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Костомаров – Ой ти, рожо червоненька":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Костомаров – Ой ти, рожо червоненька: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.