Заліг, заліг козаченько
Та й не підведеться;
Товариші вертаються,
Хворий зостається!
– Товаришу, рідний брате,
Маю умирати.
Ой дай же, мій товаришу,
До родини знати.
Нехай мене стара мати
Не кляне, не лає;
Нехай править панахиду,
В царство проводжає.
Рідна мати, рідна мати!
Рідна Україна!
Зостається на Вкраїні
Молода дівчина.
Бодай вона не марніє
З великого горя,
Що зоставсь її миленький
Край синього моря.
Бодай вона мене зрадить,
Як її я зрадив:
Обіщавсь її любити –
Смерть собі принадив.
Над дівчачий голосочок
І тихую мову
Злюбив слухать сиву хвилю
В глибокому морю;
Над рум’яноє личенько
І білую руку
Злюбив, шельма, цілувати
Гостру каменюку.
