Микола Луків – Запросини: Вірш

Серед саду біла хата,
Білий цвіте, будь за свата.

Плинь за тихою водою,
Повертайся з молодою.

Хай вона у сад загляне,
Бо за нею серце в’яне.

Покажи їй трави й квіти,
Розкажи, як вітер віти

Ніжно й лагідно гойдає
І від щастя завмирає.

Натякни, що наречена
Вона перша буде в мене.

Промовчи, як ляже тиша,
Що була до неї інша.

Що велось їй в гостях круто,
Що росте над нею рута.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Луків – Запросини":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Микола Луків – Запросини: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.