Далеко був від України,
І снилася вона мені
Русявим чубчиком дитини,
Вогнями домен вдалині,
Дунаєм тихим пропливала,
У груди хлюпала Дніпром,
Варила сталь, плуги кувала,
Сади садила за селом,
В ліси карпатські на вершині
Вплітала райдуги весни,
По морю гнала хвилі сині,
А бірюзові — крізь лани.
Я був далеко, та раділи
Вітри, співаючи мені,
Що вже черешні забіліли
У запорізькій стороні.
І я ішов, ішов полями,
Злетів на степовий курган,
Шумів розгойданий вітрами
Хлібів великий океан.
- Наступний вірш → Микола Нагнибіда – Юності
- Попередній вірш → Микола Нагнибіда – Коли ти виростеш, мала
(Оцінок ще немає)