Далеко в тумані Малахів курган…
Злітають орли до вершини.
В могилі героїв спочив капітан,
Безстрашний моряк з України.
Він свій Севастополь, як лев, боронив.
Мов лев, умирав на кургані…
І кажуть матроси: до їх бліндажів
Нахімов прийшов на світанні.
І бронзову руку герою подав,
І став перед ним на коліно…
І чули матроси — Нахімов сказав:
— Гордись моряком, Україно!
