Коли ти виростеш, мала,
Я поведу тебе степами
В село, де мати повила
Мене за спраглими жнивами.
І ти побачиш, дочко, там
Понад дорогами могили,
Вони колись степовикам
Дороговказами служили.
Побачиш далі голубі,
Яким нема кінця і краю,
І степ безмежний я тобі,
Неначе книгу, прочитаю.
- Наступний вірш → Микола Нагнибіда – Далеко був від України
- Попередній вірш → Володимир Вакуленко – Лелеча пошта
(Оцінок ще немає)