Микола Нагнибіда – Мені мати сорочку пошила: Вірш

Мені мати сорочку пошила
З морських парусів.
Сестри вишили шовком
Малюнок хрещатий.
Я з юнацтва донині її не зносив,
І приємно на грудях її відчувати.
І добряча сорочка
З того полотна,
Яке сонцем і сіллю
Побілено чисто.
Диха вітром на грудях у мене вона
І співає азовських пісень голосисто
А бува, засумую
В негоду якусь,
Полотно забринить,
Як в буремну годину,
Я душею, як парус, тоді розвернусь
І на гребені сині безстрашно полину.
Я ніколи у долі
Іще не просив
Ні хвилини для серця свого
Супокою,
Бо сорочка, пошита з морських парусів,
Прагне вітру, просторів, прибою.