По морозцю молодому,
По незайманих снігах,
По роздоллю лісовому
Йшла дівчина…
А в очах
Дві волошки — сині, сині,
Дві сережки — мов зірки,
Дві косички на хустині,
Наче стиглі колоски.
Пройде — сніг заголубіє,
Стане — райдуга з-під ніг,
Побіжить — орлям уміє
Вилітать на переліг.
Їй ялиці, мов сестриці,
Йдуть назустріч з вишини,
В білих платтях, чарівниці,
В сніжних іскорках вони.
Горді гори й полонини
Задивились на красу —
На дівчину із долини,
Що блукає у лісу.
І уже верхами буки
Завели з вітрами річ…
Тихше, гори…
Гляньте, руки
Простяга вона навстріч
Лісорубу молодому,
Отакому ж, як вона…
На роздоллі лісовому
Хай їх щастя не мина…
Не шуми ж, смереко люба…
То із нашого села
Вперше донька лісоруба
На побачення прийшла.
