Я не забув нічого, не забув…
Все, до билини, серцем пам’ятаю:
Бистрінь Дніпра, Херсонщину безкраю,
Де я щасливим і веселим був.
Я не забув чумацьких тих могил,
Що давниною голубіють в полі.
І досі чую тихий сум тополі
І на лимані розграї вітрил.
Я не забув, як у човні мій дід
Оповідав легенди Запоріжжя,
Як солодко у вечір пахло збіжжя
І за веслом займавсь багряний слід.
Я не забув, як в хаті за Дніпром
Печальна мати в путь благословила,
Як вишня низько віти нахилила
І в серце ластівка ударила крилом.
І відтоді іде за мною спомин,
В боях, в походах віру окриля.
В душі вмістилася уся моя земля,
А я увесь – її відгомін.
