Як гарно яблунька розквітла!
І стало в світі більше світла,
Тепла, і радості, й пісень,
І красивішим став наш день.
Стоїть красуня України –
Дощу краплини, мов перлини,
Замість намистечка на ній.
В промінні – в ленті золотій.
В вінку весільному неначе.
І кожна квітонька, мов зряча,
Так любо дивиться на світ,
В якім живе п’ятнадцять літ.
Стоїть, пишається в нарядах…
І хай не знає в перлах злив,
Що у воронку від снаряда
Її колись я посадив;
Що у воронку кинув глини
Й навіть чорнозему туди,
Щоб швидше рани України
Закрили радістю сади.
Щоб за садами знов садами
Простерлась рідна далина,
Щоб в землю гупало плодами,
А не снарядами – війна.
