Микола Петренко – Батькова епоха: Вірш

Нарвані м’язи, батькове сім’я,
Краплі червоні в тромбах трави…
…Ставили їх тім’ям до тім’я –
Щоб одним пострілом дві голови!..

Ні, так не завжди, це тільки символ,
Це стяг епохи, це знак на лобі…
…Ще батько юний – вже батько сивий,
І тяжко дихать людській подобі…

Там Азовсталі, там Дніпрельстани,
Там літаків яснозора хмара!..
…Приходила з обшуком, звивиста станом,
Чекістка із псевдо «Козачка Сара»!..

Батько з арешту та до арешту,
Батько з будови та на будову…
…А мати носить воду решетом,
А я малий ще – пасу корову…

Були неділі – зійшли на будні,
Були крилаті – стали безкрилі…
…Батько пророчив: «Все так не буде!..»
Батькові горло снігом забило…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Петренко – Батькова епоха":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Петренко – Батькова епоха: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.