Таїсії Литвиненко, на її ювілей
Сіяла сцена буйно і яскраво,
Здіймались крила пещених куліс,
А зала скандувала «біс» і «браво».
А ложі теж відгукувались: «біс!»
Тривала гра складна і незбагненна
Небесних злетів і земного зла:
Поклала слава руку на рамена
І на довічну сцену повела.
Сьогодні Мавка, завтра Сотниківна,
Позавтра тінь зловісної мари –
Та попри все ти – неземна царівна
У царстві драми, оплесків і гри.
Ти маєш владу, маєш дивне право
Людей підносить до екстазних сліз, –
Щоб зала скандувала «біс» і «браво»!
А ложі теж відгукувались «біс»!
Все поневаж – кохання, щем і цноту,
Буденне щастя – то для тебе тінь, –
За вигадки химерну позолоту,
За дивне щастя злетів і падінь.
І не питай, що буде десь там, потім:
Ти вища з вищих, марних сліз не лий, –
Якщо в душі лишиться тільки попіл –
То попіл гри, то попіл золотий.
Ще десь чека остання переправа
У царство те, куди немає віз, –
Щоб зала заридала: «біс» і «браво»!
А ложі похлинались: «браво», «біс»!..
