Женеш коня, пришпорюєш, батожиш –
У грудях повно юної снаги, –
Назустріч дням, підступним і ворожим,
Назустріч дням, де люті вороги.
Це жереб наш, це наша чорна мітка,
О так, самі ми вибрали її;
І наша лють, і наша честь – за свідка,
Де гук борні, де бурі, де бої.
Так, ми зросли між брехень, зрад, омани,
Одна лиш правда, вроджена в борні:
Звіріють яничарські ятагани,
І з-під сердець вихлюпують пісні!
Вже нашу віру – вогнекрилу птау
Жага борні у небо підніма,
І дух наш не здригається від жаху,
І осторога кличе задарма.
Наш ворог вічний, звик перемагати,
До владувань у чорні дні сваволь –
Та з нами правда, з нами Бог і Мати,
І небом дана неминучість доль!
Так, ми впадем – і встанем: бо така вже
В серцях жага, якій клялися ми –
А там козацька слава жито в’яже,
Під небом, де бунтуються громи!
