У сутність, у вир пірнути,
В доречність, тугий крутіж:
Довженко спішить під Крути,
Він рветься: – Скоріш! Скоріш!..
Душа похлинулась бунтом,
Красу лиш йому віддасть –
Бо тут закрутились жмутом
Сто болів і сто нещасть.
Шалена уява борса
На полі жахних звитяг:
Він прагне відзняти Щорса –
Ось тут, у густих снігах…
Спізнився: жалі юначі,
Вляглись під сухий курай…
А хто там у бурці скаче
Супроти Щорса – Чапай?..
Так що ж то за вибір Божий –
Іти в Арсенал з-під Крут?
Не з тим і не там – лиш схожий
На кару лавровий жмут…
