Два власних «я» змогли в душі ужитись.
І от щоранку — він до цього звик —
Скоріш вставав любитель похмелитись,
Опісля вже нікчемний трудівник.
- Наступний вірш → Микола Петренко – Готельна любов
- Попередній вірш → Микола Петренко – Де зимують раки
(Оцінок ще немає)