— Був у Пензі, в Таганрозі,
Повертав через Ростов…
— Що ж ти бачив по дорозі?
— «Чайних», може, цілих сто!
Шість «Пельменних», сім «Шашличних»,
П’ять «Стодол» та «Вітряків»,
І — такий у мене звичай:
Скрізь за келишком сидів.
У одній пивнушці тільки
Не давали нам горілки,
А давали — що, вгадай?
Не вгадаєш: просто… чай.
- Наступний вірш → Микола Петренко – Дзвінкова справа
- Попередній вірш → Микола Петренко – До мудрого читача
(Оцінок ще немає)