У майстерні Любомира Медведя
Це ти шукав – це ти знайшов? Та ну?
Фрагменти правди, збої, пересади…
Збагнули всі? Я, Боже, не збагну.
А може, хай ховається в шаради.
І колір цей – від сепій до пітьми,
І люди ці – калічні. Тільки ж душі
У них такі, щоб скреснути грудьми,
Як тільки їх покута не засушить.
А так – чужі й незвісні, не підходь,
Хіба що сам шугнеш у видозміну:
Бо це твій світ, і в ньому твій Господь.
Навчи його любити Україну.
