Микола Петренко – Генетичні вибрики: Вірш

Це генетика, друзі, генетика:
Є дідусь-науковець у Петрика,
Викладає в столичному вузі.
Це звичайна генетика, друзі.

Це генетика, друзі, що з тата
Дід-професор зробив кандидата,
І в співавторстві пишуть трактати,
Це — генетика! Що там казати!

Це звичайна генетика, друзі:
Вже і Петрик у дідовім вузі
(Валить сесію третю підряд).
Це генетика, друзі, не блат.

Це генетика, друзі, генетика:
Вийде муж науковий і з Петрика.
Що ж він дасть для науки колись?
Це також генетичний сюрприз!..

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Петренко – Генетичні вибрики":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Петренко – Генетичні вибрики: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.