Холодно в серці, а в помислах розгардіяш,
Сумніви точать: ти молишся – може, не в пору?
Це була ніч, коли нечисть пливла на шабаш,
Чорним потоком – навспак, на ту Лису Гору.
В чаші причастя – то, дурню, отрута, не пий!..
Хуга зривалась, морозною пугою сікла.
А на іконі мій вічно догідний святий
Раптом ощірив свої вовкулаківські ікла.
